Главная / Библиотека / Стихи для детей / Бойко Грицько. Вірші для дітей.

Бойко Грицько. Вірші для дітей.
Библиотека - Стихи для детей

Грицько Бойко. Вірші


Любов до творчості Грицька Бойка прийшла в моє життя з маленької книжечки в дитинстві, що називалася "Смішинки-веселинки". Вірші з неї я пам'ятаю досі і зараз читаю своїй донечці. Тому вирішила зробити підбірку до бібліотечки.

Читате своїм малюкам із задоволенням. Адже всі вірші Грицька Бойка сповнені тонкого гумору і щирої любові до дітей.



Поділитися віршами Грицька Бойка з друзями:


Перелік віршів Грицька Бойка

(натисніть на назву, щоб перейти до відповідного вірша):


А МИ ШПАКIВНI БУДУВАЛИ...

БЕРІЗКА

БІЛОЧКА

БРУДНУЛЯ

БУЛКА З МАСЛОМ

ВЕРЕДА

ВИСТУПАЙЧЕНКО

ВИШЕНЬКА

ВІДПОВІВ

ВНУЧАТКО І КУРЧАТКО

ВОРОНА-КАРКОРОНА

ВЧОТИРЬОХ — ВІД ОДНОГО

ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ

ГУСИ-ГУСЕНЯТА

ДЕ БУКВАРИК?

ДЕ ІВАНКО?

ДЕ П'ЯТИЙ?

ДЛЯ МАМИ

ДОЩИК, ДОЩИК

ДРУГЕ МІСЦЕ

ЗАГУБИЛА ГОЛКУ НІНА

ЗДОРОВИМ БУДЬ!

ЗИМОВА ПІСЕНЬКА

ЗМАГАННЯ

ЗНАЙДУ

ІНШОГО НЕМАЄ

КІТ-РИБАЛКА

КРИШТАЛЕВА ЗИМОНЬКА

ЛАМПОЧКА-ШАХТАРКА

МАРШ ВЕСЕЛИХ ЧОЛОВІЧКІВ

МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА

МОРОЗЕЦЬ, МОРОЗЕЦЬ!

МУДРИЙ БОРЯ

НАГОДУВАЛА

НЕ ЗАГУБЛЮСЯ!

ОСІННІ КЛЕНИ

ПЕРУ, ПЕРУ ПЛАТТЯЧКО…

ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА

ПОБІГ І ПРИБІГ

ПРО АЛЬОШУ І КАЛОШУ

ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО

ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ

ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА

РИБАК ТА ЧЕРВ'ЯК

САМА БАЧИЛА

СОНЕЧКА УМИТА

ТЕ Ж САМЕ

ТЕПЕР МАМІ ЯСНО

ХВАСТУНЕЦЬ

ХЛОПЧИК ОХ

ЧИ МОЖНА

ЧОМУ В МОРІ ВОДИ БАГАТО

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

ШВИДКО ВІДПОВІВ

ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ

ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ

ЯК РОБЛЯТЬ СІТКУ

ЯКБИ





А МИ ШПАКIВНI БУДУВАЛИ...


А ми шпакiвнi будували..

Як розпускалися садки,

До нас весною завiтали

Веселi нашi спiваки.

I цiле лiто, цiле лiто

Вони спiвали нам пiснi

Повиростали ïхнi дiти,

Такi ж спiвучо голоснi.


БЕРІЗКА


Як прийшла до нас уквiтчана

Весна,

Посадила я берiзку

Край вiкна.

Стала, стала я берiзку

Поливать,

Стала пiсеньку веселу

Ïй спiвать.

— Ти рости, моя берiзонько,

Рости,

Буйним листом всiм на радiсть

Шелести.


БІЛОЧКА


Хвiст трубою, спритнi нiжки —

Плиг iз гiлки на сучок! —

Носить бiлочка горiшки

В золотий свiй сундучок.

В неï й очi, мов горiшки,

Кожушинка хутряна,

Гострi вушка, наче рiжки, —

У дуплi живе вона.


БРУДНУЛЯ


Шапочка у глинi,

Сажа на колiнi,

Пальчики зеленi,

Плаття у смаженi.

У смаженi навiть нiс,

На щоках слiди вiд слiз.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

Ранком вона встала —

Постiль не прибрала.

I надула губки:

— Нащо чистить зубки? —

Умивалась нашвидку:

Бруд увесь — на рушнику.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

Мама доню одягла,

В коси бантик заплела.

Вiдiйшла лиш мама —

Бантик пiд ногами.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

За обiдом прямо

Влiзла в суп руками.

Надкусила пирiжок

I поклала в фартушок.

Стала руки витирать —

На скатерцi пальцi знать.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

На машину, на вiзок

Сиплють хлопчики пiсок.

А вона пiском мерщiй

Наповня беретик свiй.

Буде гарна гiрка, —

Та берету — гiрко...

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

Ось трима вона в руцi

Кольоровi олiвцi.

I уже бiля вiкна

Розмальована стiна.

А до столу сiла —

Розлила чорнило.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

В пальтечку своïм новiм

Вийшла вона з дому,

А вернулася у дiм

Нiби у старому.

— З гiрки я спускалась!

На пальтi каталась!

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

Спать вона лягала —

Не помила нiжки.

Плаття i панчiшки

Кинула пiд лiжко.

Отака Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля.

Пiсля дощику в дворi

Любо гратись дiтворi.

Всi такi гарненькi,

Всi такi чистенькi.

Тiльки — де Ганнуля,

Дiвчинка-бруднуля?

Вся замурзана, брудна,

Неохайна дуже, —

Подивiться: ось вона

Влiзла у калюжу.

Як у вашiм дитсадку

Ви зустрiнете таку, —

То скажiть ïй хором:

— Сором! Сором! Сором!


БУЛКА З МАСЛОМ


Стоїть і гірко плаче Надя:

— Віддайте булку з маслом, дядю!

— Та я ж не брав, дівчатко миле...

— А ви на неї, дядю, сіли!


ВЕРЕДА


Мала мама одинця,

Одинця-мазунця.

Мамi з ним була бiда:

Одинець був вереда.

Вереда вередував,

Всiм спокою не давав:

I бабусi,

Й тьотi Iрi,

I сусiдам

По квартирi.

Навiть котику-

Воркотику

Малому

Вiд плачу

Тiкать доводиться

Iз дому,

А горобчики

Смiються

У садах:

— Цвiр-цвiрiнь!

Уже проснувся

Вереда!

Ось у лiжку

Вiн сидить,

В стiнку стука:

— Мамо, йди!

Iди сюди!

Вiзьми на руки! —

Хлопець дриҐає ногами,

Обливається сльозами

I подушку обнiма:

— Ма-ма-ма!

Стала мама

Умивать

Одинця, —

Репетує

Мазунець

Без кiнця!

Кулачками тре вiн очi:

— Я вмиватися не хочу!

Теплоï води нема!

Ма-ма-ма!

Мама мило

Червоненьке

Узяла,

Вереду свого

Вмивати

Почала.

Знову плаче:

— Я не хочу!

Ой, заходить мило в очi!

Не намилюй!

Не вмивай!

Ай-ай-ай!

Стала мама

Вереду

Утирать,

Вереда давай

Ще дужче

Кричать.

Вiн до лоба приклада кулачок:

— Ой, колючий рушничок, рушничок!

Ти мене не обдирай,

Ти гладеньким витирай!

Ай-ай-ай!

Мама супу

Iз каструлi

Налила,

Мама ложку

Вередулi

Подала.

— Нащо ложка? Забери ти!

Хочу суп з тарiлки пити! —

I руками обома

Вiн тарiлку пiднiма.

— Ма-ма-ма!

Враз за шию

Потекло —

Гаряче!

Верещить вiн:

— Ой пече!

Ой, пече! —

Як затупає ногами,

Та до мами iз сльозами:

— Суп гарячий... ïж сама!

Дай того... (чого нема!)

Ма-ма-ма!

Ось бабуся

Вже зайшла

До кiмнати,

Булку з маком

Принесла

Для внучати.

— Я не хочу ïсти так!

Виберiть iз булки мак!

Чом варення в нiй нема?

Ма-ма-ма!

Вереда

Усе кричить,

Не змовка:

— Ви з вареннячком

Спечiть

Пирiжка!

Яз варенням хочу ïсти,

Тiльки так, щоб був без тiста,

А начиночка сама!

Ма-ма-ма!

Стала мама

Одягать

Вереду,

Вереда

Галасувать:

— Не пiду!

Хочу дома я сидiти!

Вже набридло менi лiто!

Хочу, щоб була зима!

Ма-ма-ма!

Мама слоника

Купила

Заводного.

Вереда Горла щосили:

— Не такого!

Я не хочу заводного!

Ти купи менi живого,

Iз ногами чотирма!

Ма-ма-ма!

Вiн iз мамою

Гуляв

У саду.

Хто проходив —

Впiзнавав

Вереду.

Знов розплакався синочок:

— Мамо! Хочу в дитсадочок,

Гратись з дiтками всiма!

Ма-ма-ма!

А йому вiдповiли Малюки:

— Ну, навiщо вереда

Нам такий?

Нi, не вiзьмемо тебе

Ми сюди:

В дитсадочок нам не треба

ве-ре-ди!


ВИСТУПАЙЧЕНКО


Виступайченко Панас

Завжди виступає.

А для чого? В котрий раз?

Сам того не знає.


А рука його, рука—

Мов крило у вітряка.

А язик — ой леле! —

Лопотить та меле!


Захлинається, кричить

І веде до того,

Як в порожнє перелить

Воду із пустого.


Може, є і серед вас

Виступайченко Панас?

Ви йому, братове,

Не давайте слова!


ВИШЕНЬКА


Ранньою весною

В нашому садку

Я сама садила

Вишеньку струнку.

I шумить листвою —

Вже така, як я! —

Вiд усiх найкраща

Вишенька моя!


ВІДПОВІВ


— Як тебе звати?

— Так, як мого тата.

— Ну, а тата ж як?

— Тата звати так,

Як зовуть мене:

В нас ім'я одне!


ВНУЧАТКО І КУРЧАТКО


Бабуся каже: — Глянь в гніздечко:

Курчатко клюнуло з яєчка.

Пита здивовано внуча:

— А влізло як туди курча?


ВОРОНА-КАРКАРОНА


— Де, вороно-

Каркароно,

Ти була?

Що, вороно-

Каркароно,

Принесла?

— Я проснулась,

Стрепенулась

I: "Кар-кар!" —

На воронячий

Зiбралась

Я базар.

Рано-рано

Прилетiла

До струмка,

На городi

Проковтнула

Черв'яка.

Покружляла,

Покружляла

Я вгорi.

Горобцiв

Порозганяла

У дворi.

Стрiла пiвня-

Розбишаку,

Пiсняра—

I чкурнула,

Дременула

Iз двора.


ВЧОТИРЬОХ — ВІД ОДНОГО


— Чого тікаєте в розгін?

Ви ж — вчотирьох, а він — один...

— А ми ж не знаєм, — каже Влас, —

За ким він гониться із нас!


ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ


— Де ти завозилася?

Де ти забруднилася?

— Я в калюжі з сонечком

Гралася в долонечки!


ГУСИ-ГУСЕНЯТА


Гуси-гусенята

На нiжки

Одягли червонi

Панчiшки.

I пiшли рядком

До корита

Свiжоï водицi

Попити.

Напились води

Гусенята,

Почали купатись,

Пiрнати.

Гуси-гусенята

Сердитi:

Дуже близько дно

У коритi.


ДЕ БУКВАРИК?


— Де твiй букварик?

— В портфелi новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику дома...

— Взяв би iз столу.

— Так стiл же замкнувся.

— То вiдiмкнув би.

— Ключа я позбувся.

— Де ж це той ключ?

— У портфелi новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику вдома.


ДЕ ІВАНКО?


— Де Іванко? — запитав

Наш учитель Тому.

— Та він ногу поламав

І побіг додому!


ДЕ П'ЯТИЙ?


Мне хустиночку в руці,

Гірко плаче Віра:

— В мене п'ять було стільців,

А тепер — чотири.

Взявся братик рахувать:

— Раз, два, три, чотири, п'ять!

Віро, плакати облиш:

Ти ж на п'ятому сидиш!


ДЛЯ МАМИ


Сказав мені мій тато,

що скоро в мами свято.

Я ж так його чекаю

й хустинку вишиваю

шовковими нитками,

для рідної, для мами!


ДОЩИК, ДОЩИК


Дощик,

Дощик! —

Аж залопотiло.

Лiс i поле,

Все навколо

Дощику зрадiло.

Дощик,

Дощик! —

По дорозi стука.

Ми краплини,

Мов перлини,

Ловимо у руки.

Дощик,

Дощик! —

Не дає гуляти.

Ми з ляльками,

З iграшками

Бiжимо до хати.


ДРУГЕ МІСЦЕ


— От я біг на лижнім кросі —

Не віддихаюсь і досі!

Друге місце я зайняв,

І татусь мене обняв...

— Ну, а бігло ж вас багато?

— Бігли вдвох ми: я і тато!


ЗАГУБИЛА ГОЛКУ НІНА


Загубила голку Ніна,

Стала Ніна

На коліна:

Знайшла голку,

Та не шила, —

Ніна нитки загубила.

Загубила нитки Ніна,

Стала Ніна

На коліна:

Знайшла нитки,

Та не шила, —

Ніна голку загубила...

Цього вірша про дівчатко

Починай читать спочатку.


ЗДОРОВИМ БУДЬ!


Вийшла курочка на грядку,

Кличе дiток на зарядку:

— Куд-куди? На дорiжку!

Починаємо пробiжку!

З фiзкультурою ми дружим,

Рiзнi вправи любим дуже.

— Раз, два, три, чотири! —

Чути з нашоï квартири.

Глянь: без мила i водицi

Умиваються двi кицi,

Язичком вмиваються,

Лапками втираються.

Я до крана сам дiстану,

Умиваюсь бiля крана.

Милю милом щоки, шию

I водою добре мию.

Кроленята — глянуть любо:

Об морквинки чистять зуби.

I тому в них зубки цiлi —

Гострi-гострi, бiлi-бiлi.

В мене щiточка зубна,

Подивiться: ось вона!

Зверху вниз i навпаки

Чищу зуби залюбки.

Носить пiвник-спiвунець

На голiвцi гребiнець.

Гребiнцем тим, знає кожний,

Причесатися не можна.

А у мене, а у мене

Є гребiночка зелена.

Я нiкого не прошу, —

Сам голiвку причешу.

Поросяткам у корито

ïжi свiжоï налито.

Нечепури лiзуть прямо

У корито iз ногами.

Я коли кiнчаю ïсти,

На столi у мене чисто.

Скатертину не заллю,

Бо порядок я люблю.

Ось горобчик сiв на стовпчик.

Чистить пiр'ячко горобчик.

Потiм пурхнув на плетiнь:

— Я чистенький! Цвiр-цвiрiнь!

Крем узяв я iз полички,

Сам почистив черевички,

Ще й помив калошки

Для сестри Явдошки.

Наш Рябко у двiр забiг,

А на лапках — мокрий снiг

Походив вiн, походив,

На пiдлозi наслiдив.

Як не сором буть таким —

Неохайним i брудним! —

Я завжди бiля порога

Витираю добре ноги.

Ведмежатко косолапе

У барлозi смокче лапу.

Ой, яка принадна,

Наче шоколадна!

Не ведмiдь же я, малята,

Щоб до рота пальцi брати.

Це менi не звично:

Не гi-гi-є-нiч-но!

Йдуть купатись каченята,

А назустрiч гусенята,

ГелҐотять, вклоняються —

Нiби всi вiтаються.

Я знайомих як зустрiну

Привiтаюсь неодмiнно.

А прийду в дитячий сад,

То вiтаюсь до малят.

Золотий бджолиний рiй

Носить мед у вулик свiй.

Працювать бджiлки охочi

Зранку трудяться до ночi.

Я старанно теж труджуся,

Помагаю вже бабусi.

А як виросту, тодi

Буду першим у трудi!


ЗИМОВА ПІСЕНЬКА


Зимонько, де ти?

Намети замети.

Ми тебе стрiчатимем

З лижами й санчатами,

З ковзанами на льоду...

А зима гукає: – Йду!


ЗМАГАННЯ


Чого з ганчiрками весь клас?

За чистоту змагання в нас!

Ну, а чого так розкричались?

Бо ми за тишу вже змагались!


ЗНАЙДУ


— Нащо калоші ти взуваєш?

— Я в них на вулицю піду!

— Але ж грязюки там немає...

— Нічого, — я її знайду!


ІНШОГО НЕМАЄ


Прийшов Кiндрат

В дитячий сад,

У сажi нiс у нього,

Стоïть Кiндрат

Серед малят,

А няня каже строго:

— Чому такий

Прийшов брудний?

Не будь же безголосим.

Негоже, брат,

В дитячий сад

З таким приходить носом!

Кiндрат похнюплено зiтхає:

— А в мене iншого немає!..


КІТ-РИБАЛКА


Кіт-рибалка у човні

Мріє на світанні:

- От якби зловить мені

Карася в сметані!


КРИШТАЛЕВА ЗИМОНЬКА


Кришталева зимонька

В срiбнiм кожушку!

Ти кругом насипала

Бiлого снiжку.

Принесла ти радощi

Нашiй дiтворi:

Гiрочка i ковзанка

В кожному дворi!

Кришталева зимонько,

Ще снiжку сипни! —

Сядем на санчата ми,

Вiзьмем ковзани.

Морозець пощипує,

I снiжок хрустить...

Кришталева зимонька

Всiх нас веселить!


ЛАМПОЧКА-ШАХТАРКА


Чистила я татову

Лампочку-шахтарку,

Чистила старанно,

Що аж стало жарко.

Любо подивиться!..

Я мерщій до хати,

Щоб свою роботу

Тату показати.

Тато посміхнувся:

— Зроблено як треба!

Тільки ж, помічнице,

Подивись на себе!

Вся ти забруднилась —

В сажі навіть кіски.

Ти — немов шахтарська

Лампочка до чистки.


МАРШ ВЕСЕЛИХ ЧОЛОВІЧКІВ


Дружно пісню ми заводим,

Під бадьорий марш виходим,

Наче на парад,

Наче на парад.

Спритні, жваві, невеличкі,

Ми, веселі чоловічки,-

Друзі всіх малят.

Друзі всіх малят.


- Буратіно?

- Тут я!


- Цибуліно?

- Ось я!-


Карандаш,

Карабас -

Хто не знає нас?


І Малятко, і Барвінок,

І Незнайко, і Гурвінек,-

Кожен, кожен знає нас.

Кожен знає нас!


Знають нас міста і села,-

Чоловічки ми веселі:

Ми прийшли з казок,

Ми прийшли з казок.


Хто не зна якоїсь казки,-

Познайомтеся, будь ласка! -

Просим ми діток,

Просим ми діток.


- Буратіно?

- Тут я!


- Цибуліно?

- Ось я! -


Карандаш,

Карабас -

Хто не знає нас?


І Малятко, і Барвінок,

І Незнайко, і Гурвінек,-

Кожен, кожен знає нас,

Кожен знає нас!


Хоч ми з казки, та, як треба,

Все розкажемо про себе

Для дружків своїх,

Для дружків своїх.

Гей, малята-дошкільнята,

Підем з нами танцювати,-

Хай лунає сміх,

Хай лунає сміх!


- Буратіно?

- Тут я!


- Цибуліно?

- Ось я!-


Карандаш,

Карабас -

Хто не знає нас?


І Малятко, і Барвінок,

І Незнайко, і Гурвінек,-

Кожен, кожен знає нас,

Кожен знає нас!


МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА


У Милочки-крутилочки

Є дзиґа заводна:

Як заведеш —

Покрутиться

І спиниться вона.

А Милочка-

Крутилочка,

Мов дзиґа, так і так —

Все крутиться

Та крутиться,

Не спиниться ніяк!


МОРОЗЕЦЬ, МОРОЗЕЦЬ!


Морозець, морозець!

Не щипай за щiчки.

Теплi валянки у нас,

Шубки й рукавички.

Морозець, морозець!

Плещемо в долонi.

У дiвчаток i хлоп'ят

Носики червонi.


МУДРИЙ БОРЯ


— Закрий щільніш кватирку, Борю,

Бо дуже холодно надворі...

— А як закрить її щільніше,

Хіба надворі потепліша?


НАГОДУВАЛА


Сестричка мовила: — Юрко,

Ти будеш пити молоко?

— А де воно стоїть у тебе?

— Ну, як не хочеш, то й не треба...


НЕ ЗАГУБЛЮСЯ!


Вийшов синочок

Сам в дитсадочок.

Вчить його мама:

— Йди собi прямо!

Йди, та дивися —

Не загубися!..

— Добре, мамусю,

Не загублюся!

Я ж вам не голка,

Я ж вам Миколка!


ОСІННІ КЛЕНИ


Стоять осiннi клени

У барвах золотих

I дивляться на мене,

А я дивлюсь на них.

Ось листячко упало...

Нагнувсь я до листка:

Вiн жовтий i трипалий,

Мов лапка гусака.


ПЕРУ, ПЕРУ ПЛАТТЯЧКО…


Перу, перу платтячко

I хустинки

Для моєï лялечки,

Для Маринки.

Перу, перу платтячко

I спiваю,

У вiкно на сонечко

Поглядаю.

Вийди, вийди, сонечко,

З-за хмаринки, —

Хай висохне платтячко

Для Маринки.

Буду, буду платтячко

Прасувати,

Буду мою лялечку

Одягати.


ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА


— Ти промокатки не даси?

— Не дам — проси, хоч не проси!

— Ну, коли так, — трусись над нею!

Я промокну тоді своєю!


ПОБІГ І ПРИБІГ


— Розкажи, як в змаганнях шкільних

Ти із бігу усіх переміг?..

— Ну, спочатку я, значить, — побіг,

Ну, а потім я, значить, — прибіг!


ПРО АЛЬОШУ І КАЛОШУ


Бабуся шукає:

— А де ж це калоша? —

Калошу, мов човник,

Пускає Альоша.

Альоша гукає:

— Бабусю, весна!

Віддайте і другу, —

Нащо вам одна?


ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО


— Що робить? — пита Гаврило. —

Я ковтнув чорнила...

— Проковтни ще й промокатку, —

Буде все в порядку!


ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ


Степану спалось непогано:

Вночi приснилася сметана,

Але у нього, як на зло,

З собою ложки не було.

А вдруге з ложкою лiг рано –

Так не приснилася сметана!


ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА


— От на лижах я спустився!

Мчав, як тільки міг!

Та упав і провалився

По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина

Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна...

Головою вниз!


РИБАК ТА ЧЕРВ'ЯК


— Ти давно сидиш з вудками на Дніпрі?

— Та не дуже — від ранкової зорі.

— А чого ж нема улову в рибака?

— Не ловив я, — вчив я плавать черв'яка!


САМА БАЧИЛА


— А хто це глечика розбив?

Не ти хіба, онученьку?

— Не я, — Мартинко відповів

І взяв сестру за рученьку.

Мала ж сказала: — Не Мартин! —

Та ще й знизала плечиком, —

Сама я бачила, як він

Не розбивав вам глечика!


СОНЕЧКА УМИТА


Задивилось сонечко

На маленьку Сонечку:

Сонечка умита,

Сонечка одiта,

Чистi черевички,

У косичках стрiчки.

Усмiхнулось сонечко

До малоï Сонечки.


ТЕ Ж САМЕ


— Ну, хіба таке годиться?!

В тебе знову одиниця!

— А мене сьогодні, мамо,

Запитали знов те ж саме!


ТЕПЕР   МАМІ   ЯСНО


Чай хазяєчка мала

На вечерю нам несла,

Хоч ступала тихим кроком, —

Підсковзнулась ненароком.

Чашка з блюдечком додолу,

Покотилась біля столу,

Покотилась і розбилась —

Черепочки розлетілись.

Мама сплеснула руками:

— Як це сталось? — каже мама.

— А ось так! —

І тут дівчатко

Повторило все спочатку:

Друга чашка біля столу

Покотилася додолу,

Покотилась і розбилась —

Черепочки розлетілись...

Тепер   мамі   ясно !


ХВАСТУНЕЦЬ


Хлопчик Толя — молодець,

тільки трішки хвастунець.

Якось ми пішли на став.

Він мені таке сказав:

— Слово честі, не хвалюся,

я ні-чо-го не боюся!.. —

Враз на слові цім з дороги —

Толі ящірка під ноги.

З переляку,у тривозі

наш хвалько мерщій навтік.

Та спіткнувся на дорозі

й прикусив собі язик.


ХЛОПЧИК ОХ


Познайомтесь: хлопчик Ох,

Охає за десятьох!


Ранок стеле світлу путь,

Школярі до школи йдуть.


Тільки Ох прилип до ліжка:


- Ох! Полежу ще хоч трішки


Для Максима, Юри, Клави -

Для усіх урок цікавий.

Ох зіває в кулачок:


- Ох! Як довго йде урок!..


Ось указку Ох тримає -

Хлопець Африку шукає:


- Ох! Куди це з карти зник

Всім відомий материк?..


Ох рішати став задачу

І над нею ледь не плаче:


- Ох! Задача нелегка,

Краще я спишу в дружка...


Ох заглянув у шпаргалку,

Та шпаргалку-виручалку

В нього вчитель відібрав...


- Ох! Навіщо підглядав?!


Мати страву варить сину,

До обіду півгодини.

Ох за нею ходить вслід:


- Ох! Коли вже той обід?


Триста кроків до кіно,

Пішки був би там давно,

Та сидить Ох і чекає:


- Ох! Трамвая щось немає.


Мчить на санках із гори

Цілий поїзд дітвори.

Тільки Оха там нема:


- Ох! Мороз мене пройма!


Одягли ми ковзани,

І у всіх біжать вони.

Ох, мов козлик на льоду:


- Ох! Тримайте! Уп-паду!


Ми комедію дивились,

Ми сміялись - аж втомились.

Тільки Ох один бубнів:


- Ох! Я спати захотів...


Дощ весняний сіє з неба,

Обійти калюжу треба.

Ох спинивсь і дожида:


- Ох! Хай висохне вода!..


Треба Оху м'яч підняти

Там, де гуси й гусенята.

Ох спинився і гука:


- Ох! Боюся гусака!


І Андрійко, і Микола

Кличуть Оха грать в футбола.

Ох із місця анітрішки:


- Ох! Болять у мене ніжки...


Ми колгоспу помагаєм,

Колоски в степу збираєм.

Тільки Ох не йде у поле:


- Ох! У мене в боці коле!..


У вікно влетіла муха

Й сіла Охові на вухо.

Ох руки не підійма:


- Ох! Нехай злетить сама!..


Сонце гріє гаряче,

Сонце гріє, аж пече.

Тільки Оху це байдуже:


- Ох! Вода холодна дуже...


На рибалці ми удвох,

Вудку взяв і хлопчик Ох,

Та заснув там: люлі-люлі!..

Ловись, рибко... із каструлі!..


Коло річки Ох бродив,

Черевики забруднив.


- Ох! Це ж треба мити їх?

Краще я піду в брудних...


Коло вогнища хлоп'ята.

Дрова Ох пішов шукати.

Як пішов, то й не прийшов -

Ані Оха, ані дров!


Може, він прийшов у клас?

Може, Ох той серед вас?


ЧИ МОЖНА


— Сиди спокiйно, — каже мама,

I перестань молоть ногами. —

Малий запитує тривожно:

— А язиком молоти можна?


ЧОМУ В МОРІ ВОДИ БАГАТО


Була думка у Тимка

Із моря напиться,

Та попробував — гірка,

Солона водиця.

— Тому, — каже, — води є

У морі багато,

Що ніхто її не п'є, —

Вона гіркувата!


ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК


— Щось годинник, — каже тато, —

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? —

Мовила Галинка. —

Я ж годинник з милом мила,

Там нема й пилинки!


ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ


— Чому це ти подряпаний?

Юрко Тимка пита.

Тимко йому вiдказує:

— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого...

— Еге, ти ж не викручував

I не сушив його!


ШВИДКО ВІДПОВІВ


Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук:

— За віщо двійку ти схопив?

— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.

За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...


ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ


Мама черепаха

В серпні, в перший раз,

Проводжала сина

В школу, в перший клас.

А чому це в серпні?

Ясно нам чому –

Щоб не запізнитись

На урок йому.


ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ


— От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!

Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось! —

З місць усі зірвались,

Сцену ледь не рознесли,

А мене вхопили —

Аж на вулицю несли

І вже там... набили!


ЯК РОБЛЯТЬ СІТКУ


— Як роблять сітку рибаки?

— А дуже просто, бач, руками:

Беруть маленькі дірочки

І їх обплутують нитками!


ЯКБИ


От якби ми під вербою

Не зустрілися з тобою,

І якби не роздягались,

І якби ми не купались,

І якби у глибині

Не було пенька на дні,

І якби про те ми знали,

І якби ми не пірнали,

І якби не всі якби,—

Не набили б ми лоби!



Поділіться віршами Грицька Бойка з друзями:


Знаєте інші вірші Грицька Бойка – поповніть скарбничку, написавши до коментарів. Заздалегідь дякую!


 

Комментарии  

 
+46 #1 настя 03.12.2013 14:39
:lol:мне за ети виршики поставили 12 :lol: :lol: :lol: :lol: :lol:
Цитировать
 
 
+31 #2 Анна Шлотгауэр 03.12.2013 22:32
Цитирую настя:
:lol:мне за ети виршики поставили 12 :lol: :lol: :lol: :lol: :lol:

Поздравляю! :lol:
Вскоре планирую выложить еще замечательные стихи русских и украинских поэтов :lol:
Цитировать
 
 
+34 #3 хомишин альоша 23.02.2014 18:06
м

мені за 2 вірші поставили 12
Цитировать
 
 
+24 #4 Анна Шлотгауер 24.02.2014 12:51
Мої вітання! :lol:
Цитировать
 
 
+17 #5 ростик 19.05.2014 12:29
ани супееееееееееее еееееееееееееер :lol: 8)
Цитировать
 
 
+17 #6 Анна Шлотгауэр 15.07.2014 19:31
Рада, что понравились)))
Цитировать
 
 
+8 #7 АРЕМ 30.01.2015 18:24
:lol: :D :D :D :lol: :lol: 8) 8) :roll:
Цитировать
 
 
0 #8 Катя 18.02.2015 15:05
Никак ненайду казку весели вуха грицька бойка
Цитировать
 
 
+18 #9 Валерия Касьяненко 19.11.2015 11:44
Супер! :D
Цитировать
 
 
+12 #10 Таня 10.12.2015 08:28
щиро дякую!
Зі свого дитинства пам"ятаю декілька віршів: була у мене книжка, яку читала мені бабуся... Особливо запамятався вірш "Сама я бачила", але не початок не згадався, от і потрапила на цю сторінку...
Дякую!
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Protected by Copyscape Duplicate Content Detection Tool